|
|
|
Доктор біологічних наук, професор, Академік Национальної академії наук України, заслужений діяч науки i техніки України, почесний професор Одеського национального університету iм. I.I. Мечнікова.
imb@nas.gov.ua |
Теоретичні та прикладні питання біології та екології моря: контурні (крайові) угрупування організмів у морях та океанах та їх біосферна роль, антропогенні зміни у морських екосистемах.
Освіта:
1949 – Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра гідробіології.
Захист дисертацій:
1956 – кандидатська дисертація «Розмноження риб з пелагічною ікрою у Одеській затоці Чорного моря»;
1964 – докторська дисертація «Гіпонейстон Чорного моря i його значення».
Професійна кар'єра:
1949 – 1956 Технік морської лабораторії та молодший науковий співробітник морської гідробіологічної станції Одеського державного університету, м. Одеса;
1956 – 1958 Молодший та старший науковий співробітник Одеської біологічної станції Академії наук України (перейменована в «Одеський філіал Інституту біології південних морів (ОФ ІнБПМ)» у 1964 р. та «Інститут морської біології (ІМБ)» у 2014 р.);
1958 – 1965 Cтарший науковий співробітник, іхтіолог, Президія Академії наук України; старший науковий співробітник Інституту океанології, м. Гавана, Куба;
1966 – 1972 Завідувач відділу гіпонейстону Одеського філіалу Інституту біології південних морів Академії наук України, м. Одеса;
1972 – 1986 Завідувач відділу гідробіології шельфу Одеського філіалу Інституту біології південних морів, м. Одеса;
1972 – 1989 Керівник Одеського відділення Інституту біології південних морів, м. Одеса;
1987 – 1989 Завідуючий кафедрою гідробіології активних поверхонь моря, Одеський філіал Інституту біології південних морів, м. Одеса;
1989 – 2011 Головний науковий співробітник Одеського філіалу Інституту біології південних морів, м. Одеса.
2011 – до теперішнього часу Радник при дирекції Інституту морської біології НАН України.
Як голова делегації України на спеціальній сесії ЮНЕСКО у Парижі у 1984 р., Ю.П. Зайцев домігся надання першим двом заповідникам України – Чорноморському та Асканія Нова статусу Біосферного заповідника ЮНЕСКО.
Участь у міжнародних та національних проектах:
- Голова Проекту Української Комісії Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (1973-1992);
- Формування біологічного різноманіття моря в умовах евтрофування та біологічного забруднення (2006-2010);
- Угруповання крайових біотопів Чорного моря: сучасний стан, прогноз мінливості, рекомендації щодо їх охорони і відновлення (2007-2011);
- Інтегральна оцінка та районування акваторії Північно-Західного шельфу Чорного моря за показниками біологічного різноманіття, біоресурсного та екорекреаційного потенціалу, розробка концепції просторово-часового планування комплексного раціонального використання, збереження та захисту субрегіональної екосистеми (2010-2012);
- Взаємовідношення угруповань одноклітинних і багатоклітинних організмів екотонів біоциклів Азово-чорноморського регіону (2011-2015);
- Інтегральна оцінка якості морської води та донних відкладів Азово-Чорноморського басейну в умовах антропогенного навантаження (2011-2013);
- Моніторинг та прогнозування змін екосистеми північно-західної частини Чорного моря з метою забезпечення сталого використання біологічних ресурсів (2013-2015);
- Поширення чужорідних безхребетних в водоймах Азово-Чорноморського екологічного коридору: оцінка біологічного забруднення, прогнозування та моделювання (2015-2016);
- Структурно-функціональна організація прибережних морських і лиманних екосистем в умовах трансформації річкового стоку (2016-2020).
- Характеристика сучасного гідробіологічного режиму лиману, вироблення рекомендацій щодо підтримання біологічного різноманіття та доброго екологічного стану в рамках ТЕР по об’єкту: «Розробка проектно-кошторисної документації з реконструкції з’єднувального каналу між Тилігульським лиманом і Чорним морем на території Комінтернівського району Одеської області» (2015);
- Гідробіологічний моніторинг при відновленні та експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай – Чорне море: морська частина (2011-2017);
- Науково-дослідні роботи з гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного та медико-біологічного обстеження стану Куяльницького лиману та морської води з Одеської затоки: гідробіологічне обстеження (2016-2017);
- Попередня оцінка екологічних наслідків аварійного скидання паводкових вод Хаджибейського лиману в прибережну зону Чорного моря (2016-2017).
- «Знищення бар’єрів на шляху ефективного контролю та управління баластними водами в країнах що розвиваються - GloBallast», GEF/UNDP/IMO, 2001, GLO/99/G31/A/16/19 (2002-2004);
- «Оцінка широкомасштабних екосистемних ризиків провіреними методами - ALARM», проект РП6 Європейського союзу, № GOCE – CT – 2003 – 506675 (2007-2009);
- «Розробка загальної внутрішньо регіональної системи моніторингу охорони навколишнього середовища та збереження Чорного моря - ECO-Satellite», проект РП7 Європейського союзу Спільної операційної програми «Чорне море 2007-2013» (2012-2014);
- «Дослідження та відновлення життєво важливих фільтрів моря», проект РП7 Європейського союзу Спільної операційної програми «Чорне море» 2007-2013, грантовий контракт 1.2.1 65869.86 MIS-ETC280 №40921/30.05.2012 (2012-2014);
- «Створення мережі охоронних територій впродовж береговій лінії від берега до глибокого моря – COCONET» проект РП7 Європейського союзу (2012-2015);
- «Поліпшення екологічного моніторингу в Чорному морі» за підтримкою Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй та Європейського союзу, Братиславський регіональній центр в Словаччині, грант № 84971 (2013-2018).
Викладацька і просвітницька діяльність:
 У 1980 р. уряд Японії запросив Ю.П. Зайцева для читання курсу Морської нейстонології у 6 провідних університетах Токаю, Шімізу, Токіо, Сендая, Хаккодате, Тсукуби і Нагоя (листопад – грудень 1980 року). У по дальшому він читав лекції з нейстонології та екології моря студентам Інституту морських наук Туреччини, студентам з Куби, США та інших країн. (на фото – Затока Тихого океану Суруга (Японія) 1980.
Дослідження нейстона під керівництвом Ю.П. Зайцева (другий справа)).
Як виконавець Проекту «ГлоБаласт» Міжнародної Морської організації ООН (Лондон), читав лекції з екології та екологічної безпеки моря студентам i викладачам університету м. Кейптаун (ПАР), 2001.
Членство в наукових та громадських організаціях:
1969 – Член-кореспондент Академії наук України, гідробіологія, м. Київ;
1993 – Дійсний член (академік) Української екологічної академії наук, фундаментальної екології, м. Київ;
1997 – Дійсний член (академік) Академії наук України, Зоологія, м. Київ;
1965 – 1991 Член президії, Ради Всесоюзного гідробіологічного товариства, Академія наук СРСР, м. Москва;
1966 – 1991 Член Бюро вченої ради з гідробіології, іхтіології та експлуатації біологічних ресурсів вод Академії наук СРСР, м. Москва;
1968 – 1991 Член Бюро іхтіологічної комісії, Міністерство рибного господарства СРСР, м. Москва;
1977 – 2014 Член редакційної колегії журналу «Екологія моря», м. Севастополь;
1980 – до теперішнього часу Член редакційної колегії гідробіологічного журналу Української академії наук, м. Київ;
1977 – 2014 Член редакційної колегії журналу «Біологія моря» Російської академії наук, м. Владивосток.
1980 – 1992 Заступник голови Українського гідробіологічного товариства, м. Київ;
1993 – до теперішнього часу Віце-президент Українського гідроекологічного товариства, м. Київ.
Нагороди:
 1996 – Премія ім. І.І. Шмальгаузена за серію праць «Сучасний стан та зміни в екологічній системі Чорного моря»;
2006 – Нагорода Міжнародної Koмісії з охорони Чорного моря від забруднення «Срібний дельфин»;
2009 – «Медаль Чорного моря» за видатні заслуги у охороні середовища Чорного моря;
2014 – Лауреат державної премії в галузі науки і техніки України.
Публікації
https://scholar.google.com.ua/citations?user=3vlaKzEAAAAJ&hl=ru
|
